Заробітна плата під час роботи і після звільнення

22.05.2015
zarplata2

Право на заробітну плату і своєчасне її одержання передбачене статтею 43 Конституції України.

Короткий зміст статті 43 Конституції отримало широкий розвиток у Законі України «Про оплату праці» (далі – Закон) і, в Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП).

Згідно зі статтею 95 КЗпП заробітна плата, яка виплачується на підприємстві, повинна бути не менше мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлюється в Законі про Державний бюджет.

На сьогодні, згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 гривень.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Таким чином, Ваш посадовий оклад, зазначений у штатному розкладі, повинен бути не менше мінімальної заробітної плати. Все інше (премія, надбавка, доплата) до складу мінімальної зарплати не входить.

Не можна нарахувати за штатним розкладом оклад 900 грн і заплатити премію 400 грн, щоб «було не менше мінімальної» це буде не тільки порушенням законодавства, а й загрожує для роботодавця фінансовими втратами.

Працівник може подати до суду і вимагати доплатити за кожен місяць відсутню різницю в 318 гривень.

Поки людина працює, подавати на роботодавця навряд чи хтось стане, а ось після звільнення його вже нічого не буде стримувати.

1218 гривень – це мінімальна заробітна плата за повний робочий день і, якщо Ви працюєте на пів ставки, за сумісництвом, або неповний робочий день (наприклад, тільки 2 години в день), то в такому випадку Ваша заробітна плата може бути і меншою цієї суми.

При прийомі на роботу власник або уповноважений ним орган (директор, відділ кадрів) зобов’язаний повідомити співробітнику вичерпні відомості про умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати (ст.29 Закону).

Згідно ст. 110 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати підприємство зобов’язане повідомити працівника (про період, за який здійснюється виплата) інформацію про:

а) загальній сумі заробітної плати з розшифровкою за видами виплат (оклад, премія, доплата тощо);

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, яка підлягає до виплати.

Така інформація доводиться до співробітників шляхом видачі їм за 1-2 дні до виплати заробітної плати розрахункових листків.

Згідно зі статтею 115 КЗпП заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

На підприємстві повинні виплачуватися і аванс, і заробітна плата.

Заробітну плату зобов’язані виплачувати не пізніше, 7 числа, а між датою виплати заробітної плати і датою виплати авансу повинно бути не більше 16 календарних днів.

Розмір авансу за першу половину місяця встановлюється власником за погодженням з трудовим колективом або профспілкою, але він повинен бути не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Якщо Ваш посадовий оклад становить, 3000 грн. (А крім нього є, премії), то в такому випадку аванс не може бути меншим, ніж 1500 грн. (50% від посадового окладу).

У випадку, якщо Ви за першу половину місяця відпрацювали тільки 5 днів, а решту часу були відсутні (наприклад, були на лікарняному), тоді Вам зобов’язані виплатити аванс пропорційно відпрацьованим дням виходячи з ставки (окладу).

При виплаті будь-якого доходу повинні утримати податок на доходи (ПДФО), єдиний соціальний внесок і т.п. Таким чином, сума авансу може бути виплачена за вирахуванням цих утримань.

У разі зміни діючих умов оплати праці в бік погіршення (зменшення розміру заробітної плати) власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці до їх зміни.

Відповідно до статті 15 Закону оплата праці здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 24 Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Це означає, що якщо у підприємства є гроші на рахунку або в касі, то воно в першу чергу зобов’язане виплатити заборгованість із заробітної плати, а вже потім розраховуватися з постачальниками або платити податки.

Якщо виплата зарплати затримується на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов’язаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати (відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»).

Роботодавцю потрібно пам’ятати, що за безпідставну і умисну невиплату заробітної плати більше одного місяця, відповідно до статті 175 кримінального кодексу України, передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу в сумі від 8 500 до 17 000 гривень, або виправних робіт або позбавлення волі строком до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо у підприємства перед Вами є борг по заробітній платі, а гроші з розрахункового рахунку витрачаються на оплату рахунків постачальників або ще гірше виплату дивідендів власникам, то в такому випадку вже є всі підстави для порушення кримінальної справи щодо керівника підприємства.

У разі наявності заборгованості із заробітної плати працівник також має повне право звернутися до суду з позовом про стягнення такої заборгованості.

У разі подачі позову, до вимог про виплату заборгованості можна додати вимогу про проведення індексації, а також вимога про компенсацію моральної шкоди у зв’язку з невиплатою заробітної плати.

У всіх подібних випадках суди виносять рішення винятково на користь працівників.

Проте більшість людей поки працюють, не стануть звертатися до суду з подібними позовами зі страху, що їх звільнять.

Але якщо Ви вже звільнилися, а заробітна плата залишилася не виплаченої – саме час для звернення до суду.

Заробітна плата і звільнення.

Згідно зі статтею 116 КЗпП у разі звільнення заробітна плата, а також всі заборгованості по заробітній платі виплачуються працівникові в повному обсязі в день звільнення. При цьому роботодавець у разі звільнення співробітника зобов’язаний письмово повідомити йому про розмір заробітної плати, яку йому необхідно виплатити.

Роботодавець може видати довідку про нараховану заробітну плату (заборгованості із заробітної плати) на день звільнення.

Якщо співробітник у день звільнення на роботі був відсутній, то вся заборгованість по заробітній платі повинна бути виплачена йому не пізніше наступного дня після пред’явлення вимог про її виплату.

Відповідно до статті 117 КЗпП у разі невиплати заробітної плати в день звільнення підприємство зобов’язане виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Якщо Ви звільнилися 1 червня, а заробітну плату Вам виплатили тільки 10 вересня, то Ви можете вимагати виплати середньої заробітної плати ще й за червень, липень, серпень і десять днів вересня. При цьому сума компенсації не залежить від суми заборгованості, яка не була виплачена вчасно.

Якщо Ваша середня заробітна плата становить 5000 гривень А невиплачена заборгованість по заробітній платі всього 800 гривень, все одно Вам зобов’язані виплатити 5000 гривень за кожен місяць затримки.

Потрібно пам’ятати, що з таким позовом про виплату середнього заробітку за весь час прострочення можна звернутися тільки протягом трьох місяців після дати остаточного розрахунку.

Якщо Ви звільнилися 5 лютого, а всю заборгованість по заробітній платі виплатили тільки 20 липня, то позов про стягнення середнього заробітку за весь час прострочення необхідно подати не пізніше 20 жовтня.

А от з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі можна звернутися коли завгодно, строків позовної давності не існує.

Якщо Ви звільнилися, а заробітна плата досі не виплачена, можна подавати позов про стягнення такої заборгованості.

При цьому, у разі подачі позову в ньому можна пред’явити вимоги про:

1) стягнення заборгованості по заробітній платі;

2) нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати (відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»);

3) стягнення середнього заробітку за весь час прострочення згідно ст. 117 КЗпП;

4) стягнення моральної шкоди у зв’язку з невиплатою заробітної плати.

Якщо звільнення було незаконним, то до цих вимог необхідно додати також вимогу про поновлення на роботі.

Слід пам’ятати що негативне рішення суду першої інстанції ще не означає програш справи, адже Ви маєте право подати апеляційну та касаційну скарги, головне дотримати процесуальні терміни.

Загальна судова практика свідчить про те що у в разі грамотного складання позову, суди в питаннях заробітної плати, практично завжди приймають сторону працівника.

Редакція

Схожі статті:

fdgsdrg
 Процедура подовження термінів подання декларації
cinoutvorenja
Формуємо податковий кредит при застосуванні «касового методу»
Без-имени-1
Отримали пробачення боргу – задекларуйте додаткове благо
RRO
Для торговців вживаними побутовими товарами